Працівник втратив близьку людину через війну: як підтримати в горі

Працівник повідомляє, що через війну загинула близька людина. Колеги не знають, чи телефонувати, чи збирати допомогу і коли запитувати про повернення. Почати можна з простого співчуття та конкретної пропозиції взяти на себе робочі питання. Людині не потрібно одночасно переживати втрату й організовувати реакцію всієї команди.

Не шукайте правильного способу горювати

Гуманітарний посібник ВООЗ описує різні реакції на втрату: зовнішня стриманість не означає відсутності болю. За плачем, мовчанням або бажанням працювати неможливо визначити, наскільки важко людині.

Робоче завдання керівника — дізнатися, що зараз можна взяти на себе. Уточніть, хто може залишатися контактною особою, чи потрібна пауза у спілкуванні й що дозволено повідомити іншим. Власний досвід втрати можна залишити при собі, якщо людина не просить ним поділитися.

Скажіть коротко й запропонуйте вибір

Мені дуже шкода Вашої втрати. З робочими питаннями я допоможу. Можу передати задачі й повідомити команді тільки те, що Ви дозволите. Чи зручно зараз узгодити це повідомлення, чи краще повернутися пізніше?

Редакційний приклад розмови

• Уникайте пояснень на кшталт «усе має свій сенс», «треба триматися» або «хоча б у Вас залишилися інші близькі». Вони можуть закрити простір для власних почуттів людини.
• Замість загального «звертайтеся» запропонуйте одну реальну дію: скасувати зустрічі, підхопити клієнта, допомогти з доступним транспортом.
• Перш ніж організувати збір, публічні співчуття чи спільну присутність на прощанні, запитайте про побажання працівника або погодженої контактної особи.

Візьміть на себе організацію роботи

Разом із фахівцем із персоналу з’ясуйте доступні варіанти відсутності та підтримки відповідно до чинних правил. Не обіцяйте виплат чи конкретної тривалості відпустки, не перевіривши підстави. Людині має бути зрозуміло, до кого звернутися і які мінімальні дії справді необхідні; зайві особисті пояснення не додають підтримки.

Після повернення підтримка може залишатися потрібною

Повернення до роботи не є повідомленням, що горе завершилося. Перед першим днем обговоріть найближчі задачі й спосіб попросити паузу. Не призначайте обов’язкову публічну розповідь про пережите. За кілька погоджених робочих днів можна запитати: «Чи підходить цей обсяг? Що варто переглянути?». Строк наступної розмови обирайте разом.

Якщо людина говорить про загиблого, можна уважно слухати й не поспішати заповнювати тишу. Якщо вона хоче говорити лише про роботу, поважайте і це. Підтримка після кризової події має враховувати власні потреби людини та доступну практичну допомогу.