Чому дитині важко заперечити другові
Дружба й можливість грати разом дуже важливі для дитини. Коли друг говорить тихо, жартує або каже «Усі так роблять», часу подумати може бути мало. Дитина може побачити, що пропозиція їй не подобається, і все одно кивнути, бо не знає, як відповісти. Почніть розмову з цікавості: «Що, на твою думку, сталося б, якби ти сказала “ні”?» Відповідь «Вона більше зі мною не гратиме» підкаже, що варто поговорити і про правила, і про страх залишитися осторонь.
У дослідженні Даніеля Гауна й Майкла Томаселло діти дошкільного віку іноді публічно погоджувалися з одностайною відповіддю однолітків, навіть якщо самі бачили інше. Дослідники перевіряли відповіді на просте завдання, а не поведінку в дружбі. Для домашньої розмови з цього можна взяти одне запитання: «Що ти сама про це думаєш, коли інші не підказують?» Запитайте вдвох, коли не потрібно відповідати перед усією групою.
Можна прямо сказати «Ти хотів і далі грати з другом. Розумію, чому було важко відповісти». Після цього поверніться до вибору. «Які в нас були правила? Хто ще грав? Що змінилося б для решти, якби фішка пішла далі?» Так дитина може розглянути наслідок дії й окремо розказати про дружбу. Якщо вона ще сердиться чи плаче, досить першої фрази. До решти запитань можна повернутися, коли дитині стане зручніше говорити.
Як відрізнити нечесність від нової домовленості
У домашній грі правила можуть змінюватися. Наприклад, усі разом вирішили, що молодша дитина матиме ще одну спробу. Запитайте, чи всі почули нове правило й могли погодитися. Якщо двоє тихцем змінили рахунок, решта учасників не отримали такої можливості. Для дошкільника це можна пояснити одним прикладом: «Якщо хочете додатковий хід, запитайте всіх до того, як його зробити». Тоді рішення можна обговорити до наступного раунду.
Іноді незрозуміло, про що домовилися на початку. Одна дитина думала, що з лінії можна починати двічі, інша пам’ятає лише один старт. Спершу зупиніть гру на хвилину й запропонуйте кожному розповісти, як він зрозумів правило. «Я чую два варіанти. За яким зіграємо далі?» Коли можливо, поверніться до останнього ходу, з яким усі згодні, або почніть новий раунд. Діти зможуть випробувати нову домовленість одразу.
Справедливість іноді потребує врахувати, чого хтось уже отримав або чого потребує. Якщо на трьох лишилося дві наліпки, спитайте, чи кожен уже отримав хоча б одну. Можливо, є дитина, яка ще не брала. У дослідженні Емілі Кім і колег дошкільнята, які отримали менше винагород, помічали нерівний розподіл і реагували, а діти з більшою часткою не завжди це враховували. Удома спробуйте дати дитині час поглянути на всіх учасників, перш ніж вона запропонує, як розподілити решту.
Три короткі відповіді, які можна сказати другові
Назвати свій вибір
«Я так не хочу» або «Я гратиму за правилами». Цього вже достатньо, щоб відмовитися. Якщо дитина говорить тихо, їй не потрібно тренувати суворий голос. Потренуйте сказати фразу так, щоб її почув той, хто стоїть поряд. Дитина може обрати власне формулювання: «Я не буду», «Залишу фішку тут» або «Зіграю свій хід».
Запропонувати інший варіант
«Давай спитаємо всіх» або «Можемо домовитися про це для наступної гри». Це підходить, коли дитина хоче продовжити гру і є час домовитися. Якщо друг запропонував узяти спільні наліпки до початку заняття, можна відповісти «Запитаймо, коли їх можна взяти». Якщо йому потрібна допомога, можна запропонувати разом звернутися до дорослого.
Зробити крок убік
«Я поки не гратиму» або «Я піду спитаю виховательку». Покажіть дитині, куди саме можна піти й до кого звернутися. Домовтеся про початок фрази: «Мені потрібна допомога. Ми не можемо домовитися про правило». Якщо відповісти другові складно, дитина може одразу підійти до дорослого. Вона має право обрати дію, яка зараз їй посильна.
Що робити, якщо друг наполягає
Друг може перепитати «Ти що, боїшся?» або сказати «Тоді я з тобою не граю». Допоможіть дитині приготувати одну коротку відповідь: «Мені хочеться грати з тобою. Фішку я залишу тут». Якщо друг повторює пропозицію, дитина може повторити свою фразу або зробити паузу й відійти. Удома можна розіграти цей другий крок окремо. У справжній ситуації саме він часто виявляється складнішим, бо перше «ні» вже прозвучало, а друг іще чекає на згоду.
Запитайте, що зробило б відмову простішою. Дитина може захотіти підійти ближче до іншого гравця, звернутися до знайомої дорослої людини або почати іншу гру. Якщо подібне регулярно трапляється в садочку, разом вирішіть, кому вона може розповісти. Можна попередити цю людину й домовитися про простий сигнал. Дорослий може допомогти всій групі відновити правила, а дитині не доведеться самій розбиратися з усіма учасниками.
Якщо друг пропонує дію, від якої хтось може постраждати, наприклад заховати чужу річ у небезпечному місці, потренуйте короткий план: відійти й одразу сказати дорослому, що саме відбувається. У такій ситуації нема потреби сперечатися про правила або вигадувати компроміс. Дитині достатньо знати, куди піти, кого покликати і з яких слів почати. «Допоможіть, вони хочуть покласти річ там, де її небезпечно діставати» — вже зрозумілий запит.
Як поговорити, якщо дитина вже погодилася
Спробуйте з’ясувати послідовність. «Що запропонував друг? Що ти зробив? Хто про це дізнався?» Дайте дитині розказати своїми словами, навіть якщо ви вже чули іншу версію. Потім допоможіть знайти власну частину відповідальності. «Друг запропонував. Ти пересунув фішку. Що тепер можна зробити з ходом?» У настільній грі можна повернути фішку або заново зіграти раунд. В іншій ситуації — повернути річ, виправити рахунок чи сказати, кому насправді належить заслуга.
Якщо дитина хоче пояснити всім «Це він змусив мене», спочатку вислухайте, чи був тиск і що саме сталося. Потім спробуйте фразу, у якій є її власна дія: «Мені запропонували посунути фішку, і я це зробив. Давайте повернемо її назад». Дорослий може допомогти відновити справедливу гру, навіть якщо інші діти ще сперечаються. Якщо друг теж погодиться виправити ситуацію, дайте кожному просту частину: один повертає фішку, інший перевіряє, чия черга.
Під кінець спитайте «У який момент тобі хотілося зробити інакше?» Якщо дитина каже «Коли всі дивилися на нас», запропонуйте потренувати відповідь саме на цей момент. Вона може сказати «Стоп, ми так не домовлялися» або підійти до дорослого. Дайте їй обрати один варіант. З однією знайомою фразою легше почати, ніж одночасно пам’ятати багато правил і способів.
Ситуації для короткої репетиції
Зайвий хід у грі
Дві іграшки грають у настільну гру. Одна шепоче «Посунь фішку ще раз». Нехай дитина спробує відповісти від імені другої іграшки. Потім поміняйтеся ролями. Покажіть, як може прозвучати «Запитаймо всіх про нове правило» або «Я залишу фішку тут». Дитина може обрати, чи хоче продовжувати гру після відповіді, і запропонувати, як саме.
Спільні наліпки
Друг пропонує забрати дві найкращі наліпки до того, як решта дітей побачить набір. Покладіть кілька папірців на стіл і запитайте «Кому їх приготували?» Запропонуйте знайти фразу: «Давай обирати по черзі» або «Спитаймо, як будемо ділити». Потім змініть умову: одна наліпка залишилася, а двоє дітей хочуть її. Дайте дитині придумати спосіб домовитися й перевірити, чи обидва згодні.
Чужий малюнок
Друг пропонує сказати, що спільний малюнок зробили тільки ви двоє, хоча третя дитина теж малювала. Потренуйте конкретну відповідь: «Соня теж малювала, вона зробила дерева». Нехай дитина вирішить, кому це потрібно сказати. Запитайте, що може відчути кожен герой, коли його роботу помітили. Ця сценка дає змогу побачити, що чесний вибір стосується і того, кому дісталася увага, а не лише того, кому дісталися речі.
Як діяти, коли правила обговорює вся група
У спільній грі дорослий може підтримати дитину ще до того, як виникне суперечка. Попросіть гравців уголос домовитися, хто починає, що робити, якщо кубик упав зі столу, і як змінювати правило. Після першого ходу спитайте, чи всі бачили, як він відбувся. Якщо хтось хоче нове правило, запропонуйте почекати до кінця раунду, щоб його почули всі. Дитині простіше сказати «Давай домовимося разом», коли група вже знає, як це робиться.
Іноді всі швидко погоджуються, а одна дитина мовчить. Дайте кожному час і можливість відповісти окремо. «Ми почули, що пропонує Данило. Хто бачить інший спосіб?» Можна запропонувати два варіанти й дати показати пальцем або підняти руку. Якщо різниця для когось важлива, спитайте чому. Може виявитися, що молодша дитина просто не чула першої домовленості. Тоді правило можна повторити й подивитися, чи вона готова грати. Зауважте, хто ще не висловився, і залиште право сказати «Я ще думаю».
Як підтримати дружбу після відмови
Дитина може переживати, що тепер друг сердитиметься. Дайте їй висловитися. «Ти сумуєш, бо хотіла грати саме з нею». Потім допоможіть відокремити нове запрошення від попередньої пропозиції. «Хочеш завтра запропонувати їй іншу гру?» Дитина може сказати «Мені подобається з тобою грати. Давай відразу домовимося, як будемо ходити». Якщо друг хоче часу, разом подумайте, чим вона займеться сьогодні і до кого ще може приєднатися.
Коли друг сам запропонував виправити рахунок або повернути річ, помітьте це вголос. «Ви обоє погодилися повернутися до попереднього ходу». Це допоможе дітям згадати, що вони можуть змінити спільну гру своїми рішеннями. Якщо домовитися не вдалося, вислухайте, що кожному потрібно, і запропонуйте зрозумілу межу. «За цим столом усі знають правила перед стартом. Зараз ви можете погодити правило разом або вибрати іншу гру».
На сьогодні достатньо однієї репетиції. Запитайте «Що б ти сказала, якби друг запропонував змінити рахунок потай?» Нехай дитина обере одну відповідь і скаже її іграшці або вам. Потім запитайте «А що ти зробиш, якщо він наполягатиме?» Можна показати цей крок: відійти, звернутися до вас або покликати іншого дорослого. Запам’ятайте саме її слова. У схожій ситуації їх можна буде пригадати й запропонувати дитині скористатися власним планом.