З’ясуйте, що сталося в цій грі
Почніть із того, що дитина бачила й чула. «Вони сказали, що всі ролі зайняті. Ти хотіла грати зараз чи могла почекати до наступного кола?» Дитина може розповісти, що вже двічі запитувала і не отримала відповіді. Може виявитися, що діти не почули її через шум, а вона вирішила, що її проігнорували. Розмова допомагає обрати дію. Можна повторити прохання, знайти вільну роль, запропонувати свою гру або звернутися до дорослого.
Подивіться, яка це гра. Дві дитини могли закінчувати останній раунд із двома фішками. На майданчику група може мати місце для третього, але не знати, як змінити правила. У садочку одна й та сама дитина може щодня чути «Для тебе місця немає», хоча для інших воно знаходиться. Відповідь дорослого залежить від того, чи є реальне обмеження гри, чи діти ще не вміють знайти спосіб долучити когось, чи відсторонення повторюється.
Якщо дитина мовчить, можна дати їй час і спитати пізніше. «Хочеш сказати, що сталося, чи спершу трохи побудемо разом?» Якщо вона каже «Усі мене не люблять», відгукніться на переживання і поверніться до відомої події. «Зараз ти відчула, що тебе залишили осторонь. Хочеш, я допоможу розібратися саме з цією грою?» Якщо дитині приємно побути самій, можна залишити їй це рішення і домовитися, що вона покличе вас, коли захоче підтримки.
Підберіть спосіб приєднатися, який підходить дитині
Для початку можна подивитися, що вже відбувається в грі. Якщо діти будують місто, запитайте «Яку частину вони зараз будують?» Підкажіть фразу, яка стосується цієї дії. «Можна зробити дорогу до вашого будинку?» або «Вам потрібен водій?» У рухливій грі можна запитати «Коли новий раунд?» або «Де стати, щоб ви кинули м’яч і мені?» Коротка пропозиція дає іншим дітям щось конкретне, на що можна відповісти.
Іноді дитині важко говорити, коли навколо шумно або коли поруч багато незнайомих. Запропонуйте підійти разом і дайте дитині обрати свою роль. Вона може показати потрібну фігурку, а ви почнете фразу. «Ліза хоче запитати, чи можна зробити дорогу поруч». Якщо ви домовилися, що далі вона говорить сама, зачекайте. Коли вона готова, можна відійти на кілька кроків і залишитися там, де вона вас бачить. Після гри запитайте, чи така допомога була зручною.
Якщо у відповідь дитина чує «Пізніше», допоможіть з’ясувати, що це означає. «Після того, як довезете пасажирів, чи після всього раунду?» Якщо діти можуть назвати зрозумілий момент, нехай дитина вирішить, чи хоче зачекати. Якщо відповіді немає, вона може запропонувати іншу гру або піти до когось іще. Можна разом подивитися, хто будує поруч і чи є там місце для власного задуму.
Що дорослий може запропонувати всій групі
У садочку дорослий може підготувати гру, до якої легко долучитися в різний час. Наприклад, у спільному будівництві з коробок можна принести матеріал, прокласти дорогу або зробити свій будиночок. Підкажіть дітям, яку частину можна додати, і запитайте, хто хоче показати новому гравцеві, як усе влаштовано. Якщо початкова гра справді має обмеження, домовтеся, коли відкриється місце, або запропонуйте сусідню гру з доступними ролями.
Національна асоціація освіти дітей раннього віку у своїх матеріалах для родин описує допомогу вихователя дітям, які вчаться грати разом, працювати в групі й заводити друзів. У цій ситуації дорослий може допомогти обом сторонам. Дитині, яка підійшла, — сформулювати пропозицію. Тим, хто вже грає, — помітити нового учасника й відповісти зрозуміло. Достатньо одного маленького кроку, щоб діти могли продовжити самі.
Іноді група відповідає «Можна» і продовжує діяти так, що новій дитині нічого робити. Дорослий може запитати «Як Ліза дізнається, коли їй ходити?» Якщо йдеться про м’яч, домовтеся, від кого вона його отримає. Якщо діти будують, разом оберіть місце, яке вона може зайняти. Після першого ходу перевірте, чи дитина зрозуміла правило. Можна коротко підсумувати «М’яч від Назара йде до Лізи, а вона передає його Маркові». Так запрошення стає дією, яку всі можуть виконати.
Як відгукнутися, якщо дитина хоче гратися окремо
Дитина може зупинитися біля інших і просто спостерігати. Запитайте «Хочеш подивитися чи хочеш, щоб я допомогла тобі підійти?» Можливо, їй зручно гратися власними кубиками поруч і час від часу показувати результат. Для знайомства можна спочатку робити різні речі за одним столом. Якщо хтось цікавиться її роботою, дитина може вирішити, чи розповісти про неї, показати або попросити трохи часу.
Якщо дитина вже намагалася приєднатися, отримала відмову і зараз хоче піти, прийміть це рішення. «Можемо відійти до гойдалки. Якщо захочеш повернутися, скажеш мені». Коли вона заспокоїться, запитайте, чи їй хочеться ще раз спробувати саме цю гру або обрати іншу. Знайомство інколи простіше почати з однією дитиною. Можна запропонувати разом намалювати доріжку крейдою чи покидати м’яч із сусідом, якого вона вже трохи знає.
Інша ситуація — ваша дитина вже в грі, і хтось підходить до неї. Попросіть дати людині зрозумілу відповідь. «Ми зараз закінчуємо цей раунд. Хочеш почати наступний з нами?» Якщо дитина хоче лишитися вдвох із другом, допоможіть сказати це спокійно й визначити, коли спільна діяльність справді відкрита для всіх. За правила участі в групових заняттях відповідає дорослий. Він може знайти інший формат, у якому кожному доступне місце, і поважати дитяче бажання мати час для окремої гри.
Якщо та сама дитина часто залишається осторонь
Поговоріть із вихователькою про конкретні епізоди. «Тричі цього тижня Ліза казала, що підходить до гри в м’яч і чує, що місць немає. Що ви бачите перед початком і під час гри?» Запитайте, з ким і в яких іграх їй уже вдається бути разом. Якщо один формат працює, почніть із нього. Можна домовитися, що на кілька днів дорослий допомагатиме групі розподіляти ролі перед грою або запросить Лізу до маленької спільної справи з одним знайомим гравцем.
Якщо діти глузують із дитини, ображають її або щоразу виганяють зі спільного простору, дорослий має зупинити конкретні дії й відновити доступ до того, що призначене для всіх. Дитині можна сказати «Я допоможу тобі. Розкажи, хто був поруч і що ти хочеш, щоб дорослий знав». Обговоріть із вихователькою, хто буде поряд у цей час і до кого дитина може звернутися, якщо ситуація повториться. Далі попросіть повідомити, чи змінилася участь у грі після домовленості.
Домовтеся про просту ознаку того, що підтримка спрацювала. Наприклад, дитина сама обрала роль і зробила один хід, або їй чітко сказали, коли наступне коло, і виконали домовленість. Відзначте, що саме допомогло. «Сьогодні ти показала фігурку, і Назар запропонував їй місце в гаражі». Якщо вихователька лише повідомляє, що сварки не було, запитайте також, як дитина брала участь і чи могла запропонувати свою дію.
Як підтримати розмову після повернення додому
Коли дитина каже «Я більше туди не піду», спочатку можна запитати, що було найприкріше. Можливо, її зачепив сміх або те, що близька подруга промовчала. Дайте їй домовити. Потім запитайте, що вона хоче зробити завтра. Можна пограти з подругою удвох, підійти до іншої групи, попросити дорослого бути поруч або поговорити про те, що їй сказали. Допоможіть їй обрати один варіант і назвіть, де ви чи вихователька зможете підтримати.
Якщо дитина відповідає «Не знаю», згадайте разом гру, де їй уже було добре. «Тобі подобалося будувати станцію з Мішею. Хочеш запропонувати йому ще раз?» Якщо вона хоче спочатку відпочити від розмов, домовтеся повернутися до питання завтра вранці або перед зустріччю. Дорослий може окремо зібрати інформацію від виховательки, якщо знає, що ситуація повторюється. Дитина має знати, про що ви говорили й хто допоможе їй у групі.
Як підготувати першу зустріч або повернення після паузи
Якщо дитина давно не була в групі, запитайте, хто з дітей там уже знайомий і з якої справи вона хотіла б почати. Зустріч можна домовити на час, коли в групі є заняття з відкритим початком. Наприклад, можна сісти до столу, де діти малюють спільну карту, або принести одну фігурку до загального міста. Попросіть дорослого назвати дитині, що саме вона може зробити одразу після входу. Замість розмитого «Іди до всіх» допоможе «За столом є вільне місце, Оля покаже, де лежать олівці».
Під час першої спроби спостерігайте, чи дитина встигає зрозуміти правила. Якщо група швидко змінює ролі, можна показати чергу предметом. Той, у кого картка автобуса, зараз водій, а потім передає її наступному. Якщо говорити складно, дитина може вказати на картку або показати дію. Запитайте, чи їй підходить така допомога. У наступній грі спробуйте дати лише ту підказку, якої вона потребувала минулого разу.
Після зустрічі попросіть дитину пригадати одну річ, яку їй було приємно зробити. Це може бути розмова, перший пас або хвилина тихої роботи поруч. Якщо вона все ще почувається самотньою, скажіть, що почули її, й домовтеся про наступний крок із дорослим. Для родини корисно знати, чи є в дитини реальна можливість обирати, з ким і як гратися, а також до кого підійти, якщо знову важко знайти місце.
Зіграйте три варіанти однієї зустрічі
Поставте дві фігурки біля невеликого міста з кубиків. Третя підходить і питає, чи можна долучитися. Попросіть дитину придумати, чи хоче третя фігурка водити автобус, побудувати місток або просто подивитися. У першому варіанті будівельники одразу пропонують їй роль. У другому вони закінчують раунд і називають момент, коли можна прийти. У третьому фігурка обирає збудувати власну станцію поруч. Запитайте, що їй зручно в кожному випадку.
Тепер нехай дитина озвучить одну з фігурок, які вже грають. Підкажіть приклад запрошення «Можеш поставити зупинку біля нашого будинку». Якщо вона хоче закінчити свою справу, нехай скаже, коли буде готова говорити. Запитайте «Що треба знати новому гравцеві, щоб він справді зміг приєднатися?» Дитина може відповісти словами, показати місце чи зробити перший хід. Оберіть одну фразу, яку вона хотіла б використати в справжній грі.