Почніть із запитання, чия це річ
Удома в дитини може бути іграшка, якою вона користується тільки сама. Вона може дати її в руки, показати або залишити на полиці. Спільна коробка кубиків працює інакше. Усі можуть узяти вільні кубики, а за деталлю, яку вже використовує інша дитина, можна прийти пізніше. Якщо дорослі знають цю різницю, простіше пояснити її дітям до сварки. «Твого ведмедика ти вирішуєш давати сам. Зелений конструктор у нас спільний, ним користуємося по черзі».
На майданчику запитайте, кому належить м’яч, якщо це незрозуміло. Чужий м’яч можна попросити. Якщо власник погоджується, корисно домовитися, коли його повернути. Спільною гойдалкою, навпаки, користуються по черзі, тож дорослий може допомогти дітям зрозуміти порядок. Дитині, яка чекає, можна назвати, після кого буде її хід. Тій, яка гойдається, — коли буде час передати місце.
У гостях зручно заздалегідь обговорити, що господар хоче запропонувати. «Можемо викласти на килимку кубики й машинки. Потяг залишимо в твоїй кімнаті, якщо ти хочеш». Коли друга дитина приходить, покажіть їй, з чим можна гратися. Так вона отримує справжній вибір, а господареві не доводиться щоразу відстоювати важливу для нього річ. Якщо він передумає, він може сам запропонувати потяг і разом визначити умови.
Що сказати, коли обоє хочуть одну іграшку
Спершу опишіть ситуацію без довгої розмови. «Іра ще катає машинку, а ти теж хочеш спробувати». Дитині, яка грається, підкажіть фразу «Я закінчу це коло й передам». Дитині, яка чекає, допоможіть запитати «Можна після тебе?» Якщо обоє вже тягнуть машинку, притримайте її на рівній поверхні й попросіть відпустити. Далі можна повернутися до того, чия черга тривала і коли вона завершиться.
Закінчення черги має бути таким, яке діти можуть побачити. «Ще одне коло до подушки» зрозуміліше за «Ще трохи». Для гри з піском це може бути остання формочка. У випадку з гойдалкою підійде домовленість про кілька рухів, якщо обоє її зрозуміли. Для довших ігор можна встановити таймер і показати дітям, що він означає. Якщо одна дитина не зрозуміла сигнал, повторіть домовленість коротко й допоможіть виконати її.
Можна запропонувати альтернативу, поки дитина чекає, якщо вона хоче. «Ти можеш зробити гараж або залишитися поруч і подивитися, коли буде твоя черга». Вибір потрібен і дитині, яка передає річ. «Поставиш машинку на підлогу, чи даси Ірі в руку?» Їй легше завершити свою дію, коли зрозуміло, що буде одразу після передачі. Якщо вона хоче наступну чергу, скажіть, коли зможе попросити знову.
Діти можуть домовитися грати з однією річчю разом. Наприклад, один котить потяг, інша ставить пасажирів. Запитайте, чи обоє цього хочуть, і зупиніться на одній спільній дії, з якої легко почати. Якщо одному хочеться самостійно завершити свій маршрут, поверніться до черги. Домовленість працює тоді, коли кожен розуміє, де його місце в грі й коли він зможе здійснити задум.
Як дати дитині нагоду поділитися за власним рішенням
У дослідженні Наді Черняк і Тамар Кушнір дошкільнята, які мали вибір у ситуації, де поділитися означало віддати частину власного ресурсу, згодом ділилися більше в іншому завданні. Це були конкретні умови експерименту. У родині теж можна іноді пропонувати дитині вибір і давати їй час вирішити. «Ти хочеш дати один із цих олівців, запропонувати іншу річ чи поки залишити їх собі?» Після цього дайте дитині почути власну відповідь і скористатися нею.
Коли дитина поділилася, назвіть, що це змінило. «Ти дала Маркові жовтий олівець. Він тепер може домалювати сонце». Якщо вона залишила олівець собі, їй можна допомогти відповісти доброзичливо. «Жовтий мені ще потрібен. Можу запропонувати помаранчевий». Для спільної речі діє домовлена черга, навіть якщо дитині не хочеться закінчувати. Вона може спершу зберегти свою роботу, а потім передати предмет.
Розмова про щедрість може початися зі звичних сімейних дій. Дитина обирає, чи хоче покласти два яблука на спільну тарілку. Вона ділиться шматочком паперу, щоб інша людина зробила свій малюнок. Назвіть і власне рішення. «Я покладу частину ниток у спільний кошик. Інші залишу для своєї роботи». Так дитина бачить, що можна заздалегідь виділити частину для спільного використання й обрати, що залишити собі.
Що робити, якщо після передачі дитина передумала
Дитина дала іграшку на один заїзд, а за хвилину вже хоче повернути. Нагадайте точну домовленість. «Ти погодився на одне коло. Оля вже їде до гаража, там вона поверне машинку». Якщо черга ще не почалася, можна запитати обох, чи домовляться інакше. Якщо подруга вже грається за погодженими правилами, допоможіть дочекатися. Водночас дитина може сказати, що після цього кола хоче залишити іграшку в себе.
Коли стається щось, про що не домовлялися, межу можна переглянути. Наприклад, машинку дали покатати по килиму, а її несуть на мокрий пісок. Допоможіть сказати «Я дав її для гри на килимі. Тут її можна покатати, або я заберу». Діти можуть разом повернутися до початкової домовленості. Якщо їм важко зупинитися, дорослий може взяти машинку й нагадати, що робити далі. Для наступного разу уточніть одразу, де і як можна гратися.
Якщо позичена річ загубилася або зламалася, спочатку з’ясуйте, де нею користувалися і хто може допомогти. Підтримайте дитину, яка засмутилася, і домовтеся з іншою родиною, що реально зробити. Дитині можна запропонувати конкретну дію, наприклад перевірити кишеню рюкзака чи допомогти знайти деталь. Після цього власник може вирішити, які речі він знову готовий позичати. Дорослий може запропонувати коротший або простіший спосіб позичання в майбутньому.
Як бути гостем, якому дуже хочеться чужу річ
Гість може сильно засмутитися, коли господар відповідає «Потяг залишиться в мене». Дайте йому час і визнайте бажання. «Ти хотіла спробувати саме потяг. Тобі прикро». Потім запитайте, чи підійде інша гра. «Можна попросити Марка показати, як він їде, або обрати машинку з килимка». Якщо господар поки не хоче й показувати, допоможіть гостю знайти заняття серед того, що справді доступне. Дорослий може сісти поруч і почати будувати.
Дітям можна показати, як попросити позичити річ. «Можна я потримаю?» або «Ти даси мені, коли закінчиш?» Спочатку дитина може повторити фразу за дорослим або сказати разом із ним. Потім допоможіть прийняти відповідь. «Марко сказав, що сьогодні не дає. Можеш обрати іншу машинку або пограти зі мною». Якщо він сказав «після кола», коротко повторіть, де закінчується коло. Обом простіше домовлятися, коли прохання й відповідь чіткі.
За святковим столом трапляється схожа ситуація. Дитина бачить подарунок, який щойно відкрив іменинник. Він може хотіти спершу сам роздивитися нову річ. Запропонуйте гостю сказати «Покажеш мені, коли будеш готовий?» Дорослий може підготувати спільне заняття, поки іменинник зайнятий. Якщо дитині все ще важко, можна на хвилинку відійти разом і повернутися, коли вона буде готова.
Коли дорослому варто допомогти з правилами
У садочку домовленості мають стосуватися всіх. Якщо одна іграшка регулярно спричиняє сварки, можна домовитися, скільки часу триває черга, і позначати наступного гравця. Для дітей, яким складно тримати порядок у голові, підійдуть картки з іменами чи малюнками. Попросіть виховательку пояснити, як це вже влаштовано в групі. Удома можна використати схожу підказку, щоб дитина звикла бачити, коли її хід.
Якщо двоє братів і сестер часто хочуть одну гру, корисно виділити місце для особистих речей і місце для спільних. Запитайте кожного, які дві іграшки він хоче залишити у своїй коробці. Решту можна розглянути разом і домовитися, хто чим користується. Якщо річ купили для обох, порядок її використання визначають разом із дорослим. Особисті подарунки можна позичати лише після згоди власника.
Помічайте домовленості, які вже спрацювали. «Ти дочекався, поки Леся закінчила коло, і вона передала потяг. Ви обоє встигли покатати». Якщо сьогодні не вийшло, запитайте, що саме завадило. Можливо, діти не чули сигнал, черга була задовга або забракло іншого заняття. Змініть одну умову і перевірте в наступній грі. Це простіше, ніж просити дітей щоразу з нуля придумувати весь порядок.
Окремо поясніть різницю між «дати пограти» і «подарувати». Для дорослого вона може бути очевидною, а дитина іноді почує «Можеш узяти» і вирішить, що іграшка залишиться в неї. Якщо річ позичають, назвіть, де й коли вона повертається. «Можеш пограти до вечері. Перед тим, як підемо мити руки, постав машинку на мою полицю». Якщо це подарунок, скажіть «Тепер ця річ твоя». Так одна дитина знає, чи чекати повернення, а друга розуміє, що може робити з річчю.
Зважайте й на те, чи можуть діти самі виконати домовленість. Коли молодшій дитині потрібна ваша допомога, щоб зібрати деталі перед передачею, покажіть, де їх скласти. Старша дитина може залишити роботу на окремій дошці, якщо хоче продовжити після черги іншого гравця. Так спільне правило враховує, що кожному потрібна трохи інша підтримка.
Спробуйте одну гру про чергу
Візьміть одну машинку, дві фігурки й зробіть дорогу від книжки до коробки. Запропонуйте дитині першій обрати, чиє коло почнеться. Нехай одна фігурка скаже «Я доїду до гаража й передам», а друга відповість «Я після тебе». Після першого кола покажіть, як машинку передають. Потім поміняйте ролі й запропонуйте дитині назвати кінцеву точку для наступного кола. Можна додати третю фігурку й запитати, як вона дізнається, коли грати.
Змініть умову. Машинка належить одній фігурці, і вона хоче залишити її в себе. Друга може попросити покатати, дізнатися, чи можна подивитися, або обрати спільні кубики. Дайте дитині придумати відповідь за кожну фігурку. Після гри запитайте «Які слова допомогли тобі зрозуміти, що робити?» На наступну спільну гру виберіть одну з фраз. Наприклад, «Я ще граюся. Дам після кола» або «Можна я після тебе?»